Головна | Реєстрація | Вхід | RSSНеділя, 22.10.2017, 08:14

Дошкільний навчальний заклад №4 міста Бахмач «Теремок»

Меню сайту
Міні-чат
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сторінка психолога

Як допомогти дитині    адаптуватися до ДНЗ

 

1.      Батькам не залишати дитину в дитячому садку на цілий день. Перший тиждень бажано  – на 2-3 години, потім час необхідно поступово збільшувати до 5-6 годин.

2.      Створити спокійний, безконфліктний клімат у сім’ї, берегти ослаблену нервову систему малюка. У ДНЗ і вдома не збільшувати, а зменшувати навантаження..

3.      Не реагувати на витівки малюка і не карати за капризи у період адаптації до ДНЗ,

4.      Батькам слід гратися з дитиною, використовуючи домашні іграшки, у гру „Дитячий садок”, де одна з іграшок буде дитиною. Простеживши, що „робить” ця іграшка, що говорить, допомогти дитині знайти іграшці друзів. Вирішенню проблем дитини сприятиме орієнтування гри на позитивні результати.

5.      Із самого початку батькам слід допомогти дитині легко увійти до дитячого садка. Адже вона вперше в житті розлучається з домівкою, з батьками, віддаляється від них, хоч і на кілька годин.

6.      Розлучаючись з дитиною під час ранкового прощання у дитячому садку батькам варто пообіцяти дитині, що вони неодмінно за нею повернуться. Мамі і татові потрібно постійно говорити дитині, що вони її люблять.

7.      Коли зранку батьки приводять малюка в ДНЗ, вихователі мають допомогти їм попрощатися з дитиною легко і швидко. Звичайно, батьки турбуються про те, як буде їхньому малюку в дитсадку, але довгі прощання зі стурбованим виразом обличчя стривожать дитину, і вона довго не відпускатиме тата чи маму.

8.      Необхідно й у вихідні дні дотримуватися такого режиму дня, як і в дитячому садку.

9.      Не можна „кутати” дитину, одягати її слід відповідно до температури у приміщенні дитячого  садка.

10.  Якщо малюк важко розлучається з матір’ю, то бажано перші кілька тижнів доручити відводити дитину в дитячий садок батькові, або сестрі/брату чи дідусеві/бабусі.

11.  Батьки не повинні допускати перерви у відвідуванні дитсадка-тиждень удома не тільки не допоможе малюкові адаптуватися, але й продемонструє йому, що є інший варіант, якого можна всіма силами добиватися, це може перерости у нервові розлади.

12.  У деяких випадках потрібна консультація фахівця, а якщо малюк не адаптується до нових умов протягом року, можливо, краще припинити відвідувати дитячий садок. Навіть у цьому випадку необхідно ретельно стежити за станом дитини, щоб пізніше, коли прийде час іти до школи, не було подібних проблем.

13.  Вчити дитину вдома бути самостійною. Тобто гратися самій (наприклад, перебуваючи самій в кімнаті, тоді як дорослі є вдома, але не в її полі зору – щоб виникало відчуття самостійності), також їсти самостійно, одягатися самостійно, без допомоги дорослих. Вона має навчитися самостійності для того, щоб в садочку вона була впевнена в собі, їй не було страшно самій, вона могла виконувати там всі дії сама, не переживаючи що щось піде не так, а не буде кому допомогти.

14.  Стиль розмови (особливо коли дитина вередує) має бути строгим та чітким (але без негативного тону чи крику). Тобто дитина має чітко розуміти, що від неї вимагається і розуміти, що це не можна змінти. Наприклад – „ти зараз маєш піти у ванну і сама помити руки”. Так само і з садочком – потрібно давати чітку інструкцію – наприклад „А зараз ти сама одягаєшся, взуваєшся, вдягаєш курточку і ми ідемо в садочок”. Оскільки чим більше іти в неї на поводу, чим більше іти на поступки, чи виправдовуватися – тим більше вона капризує, бо розуміє, що може маніпулювати цим.

15.  Дитині в ранньому віці необхідні чіткі рамки, які вона ще не може встановити собі сама, і це мають зробити дорослі. Тобто за допомогою дорослих вона має зрозуміти, що можна собі дозволити, а чого робити не можна, що є визначений час для сну, їжі, садочку, прогулянки і так далі. Це буде в неї викликати відчуття стабільності і спокою.

      Також цьому відчуттю впевненості і спокою сприяє те, що думка батьків є одностайною, тобто мама з татом не суперечать одне одному. Не може бути так, що наприклад мама щось дозволяє, а тато ні.

16.  Ходіння у садочок для дитини має стати чимось, що саме собою розуміється – регулярним і стабільним.

Використана література:

Стреж Л. Сходинки адаптації дітей раннього віку

Виховання дитини

        Виховання дитини - є головним та першочерговим завданням батьків. Нехтувати і відкладати це завдання – по-перше ризик у майбутньому втратити свою дитину взагалі ( подивіться на безліч проблем сучасної молоді), а по-друге придивіться уважніше до своєї дитини під час її “капризів” - дитина сама дуже сильно страждає від них !!!!!

      Як виховати дитину незалежною особистістю, цілеспрямованою та просто доброзичливою людиною?

     Всі батьки та педагоги знають, що діти краще всього вчаться на чужому прикладі. І в першу чергу таким прикладом служать самі батьки. Тобто, якщо батько каже синові: «Мий руки перед їжею», а сам, приходячи з роботи, цього не робить, то, скільки б малюка не лаяли, у нього завжди буде підсвідоме прагнення чинити так, як батько. Виникає конфлікт у вихованні - невідповідність необхідного і дійсного. І ця невідповідність буде народжувати непорозуміння і опір.

    Звичайно ж, в кожній конкретній сім'ї є свої уявлення про виховання дітей. Але цікаво подивитися, які практики виховання існують. Нещодавно ми випадково знайшли( і трохи доповнили) - десять заповідей виховання дитини з «Домашньої енциклопедії». Це досить цікаві, прості думки, пропоную і вам звернути на них увагу.

   10 заповідей виховання дитини. Батькам на замітку !

1. Не чекайте, що Ваша дитина буде такою самою, як Ви. Або - як Ви хочете. Виховання має допомогти Дитині стати не Вами, а собою.


2. Не вимагайте від дитини плати за все, що Ви робите для неї. Ви дали своїй дитині життя, як вона може віддячити Вам? Вона дасть життя іншій людині, та - наступній: це і є нескіцнченний закон вдячності.

3. У процесі виховання дитини не зганяйте на дитині свій поганий настрій, щоб у старості не їсти гіркий хліб, бо що посієш, те й пожнеш.

 


4. Не ставтеся до проблем Вашої дитини зверхньо: для дитини її проблеми не менш тяжкі ніж Вам Ваші.

5. Не принижуйте в процесі виховання.

 

6. Не мучте Себе, якщо не можете дати щось своїй дитині; мучте, якщо можете і не даєте.


7. Вмійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, чого б не хотіли би, щоб інші зробили Вашій. Не забувайте Ваша дитина також слідкує за Вами – і бере приклад як ставитися до оточуючих.

 

8. Дозвольте дитині “ заважати” !

 Серед молодих батьків сьогодні модно вивчати всілякі нові розвиваючі методики. Десятки журналів для тат і мам, сотні книг і брошур дають безліч порад з виховання, а індустрія товарів для дітей пропонує тисячі навчальних іграшок: кубики Зайцева, інтелектуальні ігри Нікітіна, посібники Монтессорі, м'які конструктори, лего і пазли ... Все б добре, тільки найчастіше вже після тижня застосування багато розвиваючих методик чомусь відпадають через непотрібність, а навчальні іграшки лягають мертвим вантажем на дно манежу і припадають пилом у коробках..

Перші півгодини дитина могла займатися ними, а потім втрачає будь-який інтерес. Проте стільниковий телефон, пульт від телевізора, навіть звичайна ложка – лишаються необхідними та поза конкуренцією. Просто, дитина – така ж людина, як і ми з Вами. Ось вона істина, яка лежить на поверхні, але чомусь її так складно прийняти батькам.

Все, що потрібно це - дозволити дитині брати участь у всіх ваших справах. Мама чистить картоплю - 3 місячний малюк може в цей час сидіти в слінгу прив'язаний до мами, піврічному можна видати очищену картоплину - нехай облизує, катає по підлозі, пробує на зуб, або стукає ложкою по каструлі, а ось однорічному помічнику цілком впоратися з укладанням очищеної картоплі в каструлю, дворічному (не бійтеся, ви ж поруч) дайте негострий ніж - нехай вчитися чистити картоплю. А яке захоплення викличе у дитини просіювання борошна, розкочування тіста і можливість переливати воду з чашки в каструлю, або через лійку у пляшку ...

 

9.Будьте ближчі до природи

На присадибній ділянці кожен квадратний метр просто напханий різними “розвиваючими іграшками “. Копаєте город - дайте дитині маленьку лопату, і вона буде з захопленням допомагати Вам. Сієте газонну траву - дайте дитині насіння, і вона з радістю буде повторювати за Вами. 2-3 річний дачник цілком може впоратися з власною грядкою - виділіть йому маленький клаптик землі і покажіть, як садити картоплю. Головне, і ви самі зможете переробити всі справи, і дитина отримає безцінний досвід справжніх СПРАВ. Для дитини це справжня пригода і найкраща розвиваюча методика.

 

10. Любіть свою дитину будь-яку: неталановиту, невдачливу, неуважну; спілкуючись з нею, радійте, бо дитина - це свято, яке поки що з Вами.

Можна зробити з усього цього висновок: діти народжуються не тільки для того, щоб ми їх виховували, а й для того, щоб вони виховували нас. Для того щоб зробити свою дитину кращою, батькам необхідно зробити кращими Себе. Це основний постулат виховання дитини!

 

Поради для батьків першокласників

Для підтримання пізнавальної активності:

• заохочувати всі зусилля дитини, а саме її бажання пізнавати нове;

• важливо відповідати на всі запитання дитини, займатися з нею тим, що їй подобається;

• уникати стереотипів та шаблонів у роботі, розвивати творчість дитини.

З метою запобігання формування негативного образу «Я» дитини бажано:

• уникати негативних оцінок дитини;

• порівнювати результати роботи дитини тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей;

• не смикати дитину щохвилини, не го­ворити їй тільки про її недоліки, не пригнічувати ініціативи дитини;

• твердість лінії у вихованні досягається терпінням, відсутністю поспіху;

• не плутати поняття «хороша» і «зручна» дитина;

• кожна дитина у процесі виховання, спілкування з вихователем, учителем, батьками має почуватися захищеною.

Орієнтація на позитивний контакт із дитиною:

• любити дітей;

• знайти золоту середину між періодичними перебуваннями малюка наодинці з собою і спілкуванням з дорослими;

• кожна дитина потребує любові й тепло­ти почуттів для повноцінного особистісного розвитку.

Орієнтація на індивідуальність дитини:

• психологічне здоров'я дитини — її бажання бути «всім, чим вона може»;

• розвиток свого потенціалу через само-актуалізацію, пошук правильного уявлення про саму себе. Уникайте авторитарного стилю у вихованні дітей! Уникайте прямого тиску на дитину.

 

 

Караючи — поміркуй навіщо

 

     У малюка уявлення про світ ще не сформовані, а його життєвий досвід зовсім невеликий. Наше завдання — завдання дорослих, які оточують дитину, — допомогти їй орієнтуватися в ще незрозумілому для неї світі, пояснити, що небезпечно й недозволено, а що — допустимо. Хто, якщо не дорослий, захистить дитину, застереже від небезпек і в той самий час навчить розбиратися в нескінченних «можна» й «не можна»!

 

     Дисципліна — це система певних заборон, необхідна дитині для відчуття захищеності. За «не можна» дорослих приховується турбота про малечу. І діти це відчувають, їхнє життя стає зрозумілим і передбаченим. Дитина ще дуже мала й багато чого не знає, навколо неї існує величезний непізнаний світ, який таїть у собі багато цікавого, але й небезпечного. Лише дорослий з допомогою дисциплінарних заходів може убезпечити її, допомогти розібратися в цьому багатогранному світі, його законах та особливостях. І дитина розуміє, що це — турбота про неї, що сильний і мудрий дорослий вводить її у новий світ, допомагає пізнати його.

 

     Складно стати мудрим провідником, а не бездумним наглядачем. Що можна вимагати від дитини 3 — 7 років? Перше, що ми маємо зробити, аби привчити малюка до дисципліни, — дати йому відчути, що його люблять. Ось головна й найважливіша складова доброї дисципліни.

 

      А що відбувається, якщо не можна нічого? Тоді малюк рано чи пізно дізнається, що та або інша заборона була неправильною. І тому у дитини з'являється непереборне й обґрунтоване бажання порушити такі заборони. Вона розглядає кожне прохання чи вимогу як нав'язану їй повинність і активно вчиться опиратися їй, а іноді навіть робить усе навпаки.

 

     Як побудувати свої стосунки з дітьми, щоб знайти золоту середину? Відомий психолог, професор Юлія Гіппенрейтер у книзі «Спілкуватися з дитиною. Як?» радить скласти систему заборон, розділивши всі «можна» й «ні» на колірні зони. Зелена зона можна дитині робити завжди й скрізь за власним розсудом. Жовта – дії, в яких дитині надається відносна свобода. Можна діяти за власним вибором, але дотримуючись деяких правил. Ця зона дуже важлива, бо саме тут малюк привчається до внутрішньої дисципліни. Зовнішні обмеження з часом переходять у власні самообмеження. Червона зона — дії, які неприпустимі для дитини за жодних обставин.

 

    Важливим є те, що список «дорослішає» разом із дитиною. Те, що ми вимагаємо від старшого дошкільника, не можемо вимагати від молодшого, він просто не в змозі це виконати. А вимоги, які ставимо перед школярем, просто нерозумно ставити перед дошкільником. І найголовніше — це керуватися інтересами дитини та любов'ю до неї.

 

Форми покарань

 

     Якщо існують заборони, то неминуче виникає питання про покарання, оскільки заборони з тих чи інших причин можуть порушуватися. Власне, сам зміст покарання має бути цілком конкретним: вам слід ефективно покласти край неприпустимій поведінці.

 

     Розглянемо основні форми впливу на дітей. Під словом «сварити» зазвичай мається на увазі підвищення голосу, кричання. Що таке крик? Це безсилля дорослого, викид негативних емоцій на дітей, безпорадність. Будь-яке кричання — це стрес для нервової системи малюка, яка є більш гнучкою й чутливою, ніж у дорослих. У стані стресу дитина не чує заборони. Вона чує, що її не люблять. Виплескуючи негативну емоцію, ми можемо розраховувати лише на те, що у відповідь отримаємо таку саму. Найчастіше відповідна реакція дитини — страх, замкнутість, протест. Крик нічого не дає малюку. І, як наслідок, отримати виховний ефект у цій ситуації просто неможливо.

 

     Постійне кричання дитина перестає помічати, що, в свою чергу, породжує в неї манеру розмовляти так само, або воно спричинює невроз.

 

     Інша річ — заборони. Вони вкрай важливі для формування в дітей соціальних навичок. Забороняти треба, але спокійним, упевненим голосом.

 

   Шльопнути дитину можна швидко, не витрачаючи часу й зусиль на пояснення. Що це дає? Будь-яка людина інстинктивно боїться фізичного покарання, просто кажучи, удару, а дитина, крім цього, ще й слабкіша за дорослого. У малюка вселяється страх. Боячись покарань, дитина може почати обманювати.

 

     Якщо сам факт покарання надто вражає дітей, вони можуть забути, за що їх карають.

 

   Дорослі, які карають дітей, можуть стати для них прикладом. Дитина, наслідуючи дорослого, теж буде розв'язувати свої проблеми силовим методом.

 

   При цьому в дорослого виникає почуття провини. Дорослі мають чітко усвідомлювати, що ймовірність несправедливості при спонтанному покаранні надто велика. Караючи, поміркуй навіщо! Яким буде результат покарання?

 

  Слід пам'ятати, що основна мета покарання — навчити дитину чинити правильно під дією власного внутрішнього контролю.

 

  Ізоляція — спосіб, який часто застосовується, коли дитина виводиться (відділяється) з групи однолітків або з гри на певний період часу. При цьому ізоляцію слід організувати. Має бути спеціальне місце — інша кімната, «винуватий» стільчик, який знаходиться в полі зору дорослого. Бажано заздалегідь домовитися з дітьми про тривалість ізоляції (доки пересипається пісок у годиннику, рухається стрілка, на період конкретної гри). Час, який дитина проводить, спостерігаючи за рухом годинникової стрілки, пересипанням піску, стає для неї етапом заспокоєння, дає їй змогу побороти свої імпульси. У результаті ізоляція з покарання перетворюється в спосіб, який допомагає впоратися з власними емоціями.

 

    Позбавлення приємного — найприйнятніший спосіб регулювати поведінку дитини. Адже ліпше карати дитину, позбавляючи її хорошого, ніж заподіюючи їй погане. Треба мати запас великих і маленьких свят, «осередок радості». Якщо немає традиції спільних справ з дитиною, то варто її створити. І зробити ці заняття чи справи регулярними, щоб малюк чекав на них і знав, що вони будуть обов'язково, якщо він не скоїть чогось дуже поганого. Відміняйте такі спільні справи лише тоді, коли вчинено дійсно істотний проступок, і ви насправді прикро вражені.

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Друзі сайту
  • Бахмацька районна рада
  • Бахмацька РДА
  • Портал електронних послуг ПФУ

  • ДНЗ №4 "Теремок" © м. Бахмач
    Конструктор сайтів - uCoz