Головна | Реєстрація | Вхід | RSSЧетвер, 26.04.2018, 05:35

Дошкільний навчальний заклад №4 міста Бахмач «Теремок»

Меню сайту
Міні-чат
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сторінка методиста

Норми моральності за В. Сухомлинським

 Своєю практичною діяльністю Сухомлинський довів, що добрі почуття йдуть корінням у дитинство, а людяність, доброта, ласка, доброзичливість – народжуються у праці, в турботах про красу довкілля. І тому педагог розробив основні норми моральності, які сформулював у таких правилах:

Ти живеш серед людей. Твої бажання, твої вчинки – це радість або сльози твоїх близьких. Роби так, щоб людям, які тебе оточують, було добре.

            У дошкільному віці з’являються передумови до рефлексивного мислення, здатність людини аналізувати свої дії, вчинки, мотиви та співвідносити їх із загальнолюдськими цінностями. Дитина не може осягнути, що кожна її дія, вчинок впливають на оточення. Але вона прагне впливати на оточення, відстоюючи свої інтереси. Він вчив своїх вихованців ставити себе на місце інших людей, співчувати їх невдачам, як своїм особистим. Радив ставити дітей у ситуації, що вимагають прояву таких моральних якостей, як відповідальність, обов’язок, бажання робити добро.

Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Будь вдячним, плати їм за добром.

         Педагог застерігав вихователів і батьків від великої небезпеки дитячого егоїзму. Малюк має відчути не лише радості споживання, а й зазнати задоволення від створення добра іншим.

Усі блага і радості життя створюються працею і тільки працею. Праця – корінь моральності.

         Залучати дітей до суспільної праці.

Поважай батька й матір.

         Моральна краса починається з родини. Культ сім’ї, культ матері – це необхідний зв’язок поколінь, передача і успадкування моральної культури, традицій родини. Батьки – наочний приклад для дитини.

Проявляй нетерпимість до зла. Допомагай слабким та беззахисним, будь чутливим до чужого горя.

          У дитини повинні бути предмети уваги, турботи, опіки. Це і старенька бабуся, і кошеня, і квітка в горщику.

Звертайся до витоків народної культури.

Вимоги до якості мовлення педагога дошкільного закладу

           Дошкільний вік  є сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності вихователя дитячого садка — формування усного мовлення та навичок мовлен­нєвого спілкування, що спирається на володіння рідною литератур­ного мовою.

           Одним з основних механізмів оволодіння дітьми рідною мовою є наслідування. У дослідженнях основоположників методики розви­тку мовлення дітей дошкільного віку Єлизавети Тихеєвої та Фелікса Сохіна наголошується, що діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні  механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом систематично організованого мовлення дорослих. Автор однієї  з методик розвитку мовлення дошкільників Муза Алексєєва відзначає, що, насл1дуючи дорослих, дитина переймае не лише Bci тон-кощ1 вимови, слововживання, побудови фраз, але й ту недосконалість i помилки, які зустрічаються в їхньому мовленні.

            Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі вимоги, i проблема підвищення культури мовлен­ня вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.

            Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів i від мовленнєвого середовища, яке останні створюють у дошкільному закладі. Видатні педагоги Єлизавета Тихеєва та Євгенія Фльоріна особливу увагу придилили створенню у дитячому садку розвивального мовленнєвого середовища як чинника роз­витку мовлення дітей. На їхнюю думку, дошкільним працівникам необхідно ставити в обов'язок створювати таке середовище, в якому «мовлення дітей могло б розвиватися правильно i безперешкодно».

           У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мов­лення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення i вимоги до нього. До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

  •    якість мовного оформления мовлення;
  • ціннісно-особистісні установки пе­дагога;
  • комунікативна компетентність;
  • чіткий відбір інформації для створення вислову;
  • орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

Серед вимог до мовлення педагога дошгального закладу виділяють:

  • правильність — відповідність мов­лення мовним нормам. Педагогу необхідно знати i виконувати у спілкуванні  з дітьми основтні норми ріднoї мови: орфоепічніф норми (прави­ла літературної вимови), а також норми утворення i зміни слів;
  • точність — відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що
    сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;
  • логічність — вираження у смислових зв'язках компонентів мовлення i вудносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід  враховувати, що саме у дошкільному віці
    закладаються уявлення про структурні компоненти  зв'язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньотекстових зв'язків;
  • чистота — відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові.  Усунення iз активного мовлення нелітературної лексики — одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту власного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;
  • виразність — особливі мовлення, що допомагає захоплювати увагу i створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності  виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;
  • багатство — уміння використовувати вci мовні одиниці: з метою оптимального вираження інформації. Педагогу смд враховувати, що в дошюльному Bini формуються осно-ви лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон само­го педагога сприяе не лише розширенню словарного запа­су дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;
  •  доцільність — вживання у мовленні одиниць, відповдних ситуації та умовам спілкування. Доцільність мовлення пе­дагога передбачає, насамперед, володіння відчуттям сти­лю. Урахування специфіки дошкільного віку націлює педа­гога на формування у дітей культури мовленневої поведінки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуацію спілкування співбесідника i т. ін.).

              До цього переліку необхідно додати i правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування, його уміння не лише говорити з дитиною, але й чути її.

               Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їx дотримання  і постійне вдосконалення свого мовлення запорука ycпішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному заклад!

Інтерактивні технології розвитку мовлення дітей дошкільного віку

             Розвиток мовлення — це не лише збагачення словника, формуван-звукової, граматичної культури та удосконалення зв'язного мовлення. Насамперед, це — розвиток вміння спілкуватися. Тому треба вчити дітей робити повідомлення, пояснювати, переконувати, доповнювати, домовлятися, хвалити, надихати, дискутувати, вітати, слухати інших, користуватися вербальними та невербальними (міміка, жес­ти, рухи) засобами виразності.

           Базовий компонент дошкільної ocвіти в Україні поставив перед педагогами основне завдання — виховати особистість, яка успішно діє в різних життєвих ситуаціях. А здатність швидко адаптуватися до нових соціальних умов безпосередньо залежить від комунікативних  умінь та навичок, достатній рівень яких дає дитині змогу самореалізуватися й адекватно діяти у соціальному оточенні.

            Щоб навчити дитину оперувати своїми мовними знаннями, ви­ховати ініціативну  особистість з високим рівнем мовленневої творчості, потрібно  використовувати у своїй роботі piзні методи та прийоми мовленнєвого розвитку, зокрема:

  • лексичні та мовленневі вправи;
  • мовленневі логічні задачі;
  • інтерактивні методи — «дерево рішень», «мікрофон», метод багатоканальної діяльності тощо.

Лексичні та мовленнєві вправи

         Одним iз дієвих методів розвитку мовлення дошкільників є ви-користання лексичних та мовленнєвих вправ. Це завдання практич­ного характеру для вправляння дітей в активному вживанні слів-означень, антонімів, створенні синонімічного ряду тощо. Метою та­кого вправляння є розвиток словника:

  • збагачення його образними словами — золоте листячко; сонне дерево; шовкова травиця;
  • розкриття метафоричних образів — вітер гладив ниви; мо­ре заснуло; струмок гомонить; небо цвіте хмарами; небо обтрушує зорі в озерце.

           Використання лексичних та мовленнєвих вправ сприяє розвитку мислення дітей, забезпечує достатній лексико-граматичний за­пас для висловлювань, робить мовлення дітей більш виразним i барвистим. Дошкільники залюбки виконують вправи, в яких треба:

  • підібрати синоніми до заданих слів;
  • замінити слово іншим, близьким за значениям;
  • завершити порівняння, метафору;
  • перетворити непоширене речения на поширене;
  • відгадати слово;
  • «розфарбувати» слова тощо.         

Мовленнєві «перлинки»

          Справжнім багатством за своєю суттю i навчальною цінністю є приказки i прислів’я. У лаконічних висловлюваннях криється глибина i го­строта розуму українського народу. Тож невимушене спілкування з до­шкільниками, що виникає під час обговорення, тлумачення цих «перлинок», має велике значення для розвитку дітей мовлення i пізнання ни­ми світу, усвідомлення одвічних загальнолюдських цінностей.  Вико­ристовуйте приказки та прислів'я у своїй роботі, добираючи їх до різних тем. Ось, наприклад, «перлинки» народної мудрості про слово та мову:

  • Без мови не підеш i до корови.
  • Щебече як соловейко, а кусає, як гадюка.
              ■   Язик свербить сказати, та треба мовчати.
  • Лихо говірливому, та не добре й мовчазливому.
  • На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
  • Не бачила оком — не плещи язиком.
  • Не той друг, хто медом маже, а той друг, хто правду каже.

 

Мовленневі  логічні задачі

           Мовленнєві логічні задачі — це розповіді-загадки про природу, відповіді на які дитина може дати лише тоді, коли чітко усвідомлює закономірності та причинно-наслідкові зв'язки між явищами та об'єктами в природі. Тому перед їx використанням обов'язково потрібно проводити відповідну роботу. Проблемні запитання спонукають малюків до пізнання, розвивають логічне мислення, активізують мовлення: у дітей виникає бажання висловлюватися, говорити, ділитися своїми припущеннями, знаннями. На перших етапах розв'язанню мовленневих задач доречно присвятити  ціле заняття або ж використати їx як частину бесіди, розповіді за картиною тощо. Надалі аби активізувати розумову діяльність дітей, пропонуйте їм  самостійно складати мовленнєві задачі.

          

 

Використання інтерактивних методів навчання

          Розвиток дитини, зокрема й мовленнєвий, відбувається лише у діяльності. Саме тому ми завжди створюємо умови, що стимулюють активнсть дітей. Так, організовуючи пізнавальну діяльність,  використовуйте piзні методи інтерак­тивного навчання.

           Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної ак­тивної, позитивної взаємодії вcix учасників. Використовуючи інтерактивні методи навчання,  намагайтесь створити такі умови, в яких дитина мала змогу обговорювати проблеми з іншими, ставити запитання, активно діяти, шукати, досліджувати.

             Метод розв'язання проблем або «дерево рішень» містить декіалька етапів. Спочатку  обиріть проблему, яка не має однозначного розв'язання (ситуації з життя, епізоди казок), скажімо: «Що потрібно дереву для щастя?». Потім розгляньте схему— «дерево рішень», у якій стовбур «дерева» — квадрат — позначає цю проблему, «гілки» — прямі лінії — шляхи їх розв'язання, а «листочки» — кружечки — її piшення. Запропонуйте дітям, розбившись на підгрупи i спілкуючись між собою, знайти рішення обраної проблеми. Діти, досягнувши взаємної домовленості шляхом обговорення, знаходять своє рішення i малюють його на аркуші паперу: гніздо, метелика, пташку, дощик тощо. Після цього кожна підгрупа  розміщує свій малюнок на «дереві рішень» i презентує його.

           Навчайте дітей вислуховувати кожного, хто хоче висловитись. Оцінюйте діяльність дітей лише позитивно. При оцінюванні  не вживайте слово «правильно», а кажіть: «цікаво», «незвичайно», «добре», «чудово», «оригінально», що стимулює  дітей до подальших висловлювань.

Метод «мікрофон» — це різновид групового обговорення певнoї проблеми, що дає можливють кожній дитині висловитися у по­рядку черги, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою дум­ку з приводу того, як, скажімо, привітати маму зi святом 8 Березня.

 Використовуйте метод «мікрофон» у дидактичних irpax «Закінчи слово/речення», «Ланцюжок», «Коло компліментів» тощо. Учить дітей дотримуватися певних правил:

   говорити лише тоді, коли отримуєш уявний мікрофон;

  говорити швидко i стисло;

не оцінювати висловлювання товаришів.

 

Застосовуючи цей метод у роботі з дітьми середнього дошкільного віку, на початку навчального року  використовуйте іграшковий мікрофон, а вже в кінці року та з дітьми старшого дошкільного віку можна використовувати й уявний мікрофон.

Для того щоб розкрити потенціальні можливості кожної дитини, використовуйте метод багатоканальної ддяльності. Багатоканальне сприймання світу за допомогою вcix органів чуття, отримання глибоких вражень на емоційно-чуттєвій основі сприяє міцному засвоенню знань дитьми. Тому, організовуючи будь-яку діяльність,  намагайтеся викликати у дітей інтерес до неї', подив i обов'язково задіяти різні аналізатори. Зокрема  використовувати методику сприймання зображеного на картині різними органами чуття, яку розробили відомі педагоги Інгріда Мурашивська та Тетяна Сидорчук. Методику побудовано на принципах теорії розв'язання винахідницьких завдань (ТРВЗ). Розглядання картини  проводиться у такій послідовності:

 - виокремлення об'ектів, зображених на картині,  

- уявлення об'ектів через уявне сприймання їх  різними аналізаторами.

Вихователь пропонує дітям:

Діти уявіть себе справжніми дослідниками, яким подобаеться

все вивчати, розглядати, слухати. Ваша рука легко може перетво-

ритися на зорову (або слухову) трубу. Її треба лише скласти так,

щоб утворилася труба. Давайте спробуемо побачити крізь цю

трубу та назвати тільки один предмет із зображених на картині.

Після того, як діти розглянуть вci об'екти, зображені на картшні, пропонується  низка творчих завдань, таких як:

«прослухати» звуки картини через спеціальні уявні навушники;

вести віртуальні діалоги від імені зображених персонажів;    

  уявно «торкнутися» до картини, визначаючи тепло чи хо­лодно, яка поверхня різних об'єктів (гладенька, шорстка тощо);

   «відчути аромати» картини;  

  «вийти за межі зображеного» тощо.

Виконання цих творчих завдань забезпечує високий рівень інтелектуальної, емоційної, мовленневої активності, дає змогу вихо-вателю протягом усього заняття підтримувати у дітей гарний настрій та інтерес до процесу сприймання.

У результаті використання елементів ТРВЗ, які є основою роз-вивального навчання, у дошкільників зникає відчуття скутості, не-впевненості, розвивається логічне мислення, пізнавальна активність, мовленнева та загальна ініціатива.

 

 

 

 

 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Квітень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Архів записів
Друзі сайту
  • Бахмацька районна рада
  • Бахмацька РДА
  • Портал електронних послуг ПФУ

  • ДНЗ №4 "Теремок" © м. Бахмач
    Конструктор сайтів - uCoz